#продовжуйусміхатися
Шлях до зірок лежить крізь терни. А в ролі «тернів» можуть бути відсутність досвіду та навиків, удосконаливши які ми здатні вийти на новий рівень
у професії і в житті. А можуть бути чужі стереотипи та осуд. Що токсично, небезпечно, в тім... логічно. Оскільки ті, хто звикли жити за шаблоном зазвичай засуджують тих, хто залишає зону комфорту, хто робить щось по-іншому. На цю тему знято безліч фільмів, написано не мало книг і пісень.
І пригадайте, захват і повагу, які у нас викликають їхні герої – ті, хто не відмовився від своєї мрії, тримав голову піднятою, очі широко розплющеними новому й продовжував усміхатися, незважаючи на нерозуміння з боку оточуючих і труднощі. Такі люди є серед нас.

Анна Різатдінова, Микита Добринін, Валентина Хамайко, Таня Пренткович, Аліса Ілієва – кожний міг би бути удостоєний звання #ГеройУсмішки.
В рамках проєкту Colgate і журналу
Marie Claire Ukraine вони поділилися своїми історіями успіху, в яких впоратися з труднощами їм допомогли віра в себе та внутрішня сила. Своїм прикладом вони мотивують оточуючих не опускати руки перед негараздами, й не ховати усмішку.
Читай історії лідерів думок, надихайся, будуй плани і зустрічай наступаючий рік із усмішкою.
На початку моєї кар'єри в мене абсолютно не вірили. І я навіть пишаюся цим. В мені не те що не бачили чемпіонку – а взагалі не помічали гімнастку. Коли у чотирирічному віці я прийшла до секції, тренер сказала: «Фігура у тебе недоладна, ніжки недостатньо довгі, нерівні, плечі широкі, шия коротка, розтяжки немає. Взагалі, ти нам не підходиш…» Це прикро було почути. Та мені настільки подобалося займатися гімнастикою, що мене ніщо не могло зупинити. Мені говорили, що я не підхожу для індивідуальної програми, і єдиний мій шанс – гуртові вправи. Та я настільки прагнула до індивідуальності, що коли всі розходилися, я залишалася в залі та відпрацьовувала особисту програму. Мене навіть називали «Горбокоником» за мою працелюбність, відповідальність, цілеспрямованість. Я приходила перша і йшла остання. Та бажаного результату все одно не було.
Анна Різатдінова
Олімпійська чемпіонка
На початку моєї кар'єри в мене абсолютно не вірили. І я навіть пишаюся цим.
Протягом двох олімпійських циклів я пленталася у другій двадцятці й навіть подумувала залишити гімнастику, тому що вже й сама не вірила в себе. Думала піти в іншу царину – наприклад, у танці. Цей момент став поворотним, бо я ризикнула і продовжила. Й буквально за рік стала чемпіонкою світу! Я була надзвичайно здивована: як я, сіра, негарна, нецікава, змогла цього досягти?! І тоді я поставила собі за мету – впродовж чотирьох років протриматися в Топ-3 і на Олімпіаді завоювати медаль. Я пожертвувала всім – особистим життям, спілкуванням із друзями та батьками. Закрилася від усього світу і чотири роки присвятила лише спорту. І все вийшло! Я не шкодую, бо стала призеркою Олімпійських ігор і записала своє ім'я в історію. І коли мені хтось говорить, що «це неможливо», я лише усміхаюся у відповідь. Бо точно знаю – все можливо, якщо цього прагнути, щиро вірити, докладати зусиль і не впадати у відчай на шляху до мрії. Усміхатися всім недругам потрібно КРАСИВО, тому бренд @colgate піклується про всіх, хто невдачі та негаразди зустрічає з УСМІШКОЮ!

А як ви вважаєте, усмішка – гідна зброя у боротьбі з невдачами?
Діліться своїми історіями з хештегом #продовжуйусміхатися! В рамках кампанії Equity від бренду Colgate розповідайте про людей, які, незважаючи на перешкоди, упередження та нерозуміння оточуючих, йдуть до особистого успіху з усмішкою.


ЧИТАТИ БЛОГ
Історія компанії Colgate нараховує понад 200 років з часу її заснування. На сьогодні має виробничі об'єкти в понад ніж 80 країнах, а її продукцію використовують в понад ніж 200 країнах світу.
Пів року тому я читав лекцію для студентів, які планували запускати свої медіапроєкти – хто в інтернеті, хто на телебаченні. На цьому майстер-класі мене попросили дати пораду всім початківцям. Одразу спала на думку фраза актора Робіна Вільямса: «Кожному з нас дана лише маленька іскра безумства. Намагайтеся не загасити її».
Микита Добринін
телеведучий
Кожному з нас дана лише маленька іскра безумства. Намагайтеся не загасити її!
Мені самому дуже допомогла ця фраза, коли я йшов на свій перший серйозний кастинг на радіо. Йшов і сумнівався, чи достатньо я обізнаний, аби говорити на мільйонну аудиторію, чи є мені що розповісти цим людям, бо стільки охочих щодня приходить пробуватися на цю посаду…
І саме цієї миті я пригадав, що непотрібно бути «достатньо хорошим» чи тим, хто «підходить на роль будь-кого», просто потрібно не гасити своє безумство та бажання робити справу, яка запалює.
Навіть зараз, коли у мене з'являються сумніви чи хвилююся перед стартом нового проєкту, я пригадую цю улюблену цитату та усміхаюся. Не забувайте і ви про свою іскру безумства. Гадаю, що кожен зустрічався з перешкодами, невдачами і стереотипами на шляху до своєї заповітної цілі чи мрії.

ЧИТАТИ БЛОГ
Бренд Colgate у своїй кампанії Equity розповідає історії тих, хто вірить у себе, та вважає, що всі труднощі потрібно зустрічати з усмішкою на обличчі.
А правильно налаштуватися на це та надихнути нас допоможуть історії та досвід інших. Розповідайте в коментарях свої історії, обов'язково додавайте хештег #продовжуйусміхатися
Шлях до мрії часто пролягає через труднощі, перепони та відсутність підтримки з боку навіть близьких людей. У такі моменти можна покладатися лише на себе чи надихатися чиїмось прикладом і вірити у власні сили. Так сталося у мене із блогерством.
Я почала вести блог три роки тому, коли ще працювала в офісі. Моя основна робота була класна, та вона не могла дати мені змогу жити так, як я це собі уявляла. Тоді мало хто звертав увагу на мої «захоплення»: є основна робота, все інше – «просто» соцмережі та фотографії. Проте мій блог ріс. Особливо серйозних пропозицій щодо співпраці я не отримувала, однак бачила приклади закордонних блогерів, які мали круті колаборації, й прагнула повторити їхній успіх.

Я зрозуміла, що блогом потрібно займатися набагато серйозніше, й почала вкладати в нього весь свій вільний час. Домовлялася про взаємний піар з іншими блогерами, купувала недорогу рекламу й створювала багато якісного контенту.
Аліса Ілієва
блогерка
Моя основна робота була класна, та вона не могла дати мені змогу жити так, як я це собі уявляла.
Я стала отримувати пропозиції щодо співпраці, нехай і невеличкі. В підсумку прийняла рішення, що гроші, котрі приносить блог, витрачатиму на його ж розвиток. Не брехатиму, спокуса витратити кошти на щось інше була завжди, та я розуміла: ціль важливіша за тимчасове задоволення. І ось тоді, коли в мене дійсно стало щось виходити, я все частіше почала чути звідусіль: «Блогерка – це не професія. Що ти собі навигадувала? Знайди серйозну роботу». Та я не здавалась. Зауваження оточуючих сприймала як «галас, подекуди неприємний, та який мене не стосується».

Цього літа я прийняла остаточне рішення, що офіс та блог – несумісні. Пішла в цю неіснуючу професію та кайфую від того, що не здалася,
не дослухалася до чужої поради, а досягла того, що сама собі навигадувала. Так, це було складно, енерговитратно, часом стресово. Та тепер, коли мені говорять, що моя справа – це несерйозно, я просто усміхаюсь у відповідь. Оскільки тільки мені відомо, яких зусиль вартувало те, що я маю на сьогодні.

Цю історію я згадала завдяки кампанії Equity бренда @Colgate, що підтримує людей, які продовжують свій шлях до успіху, незважаючи ні на що, й роблять це з усмішкою! Переходьте за хештегами, щоб прочитати більше історій, та заряджайтеся усмішкою #продовжуйусмiхатися #геройусмішки.
ЧИТАТИ БЛОГ
«Щоб не плакати, я сміялася», – писала поетеса Леся Українка, і як же влучно її слова описують моменти мого життя.
Історія відкриття ресторану Tiger – це не просто реалізація вдалого бізнес-плану, це історія про ремонт, що тривав рік, про понад $150 тис. інвестицій, про те, як я обирала краще з кращого для клієнтів, щоб показати тернопільський затишок.
Незабаром ми відкрили двері нашого Tiger – із неймовірним меню та найсмачнішою локшиною в місті. Й тут я зіштовхнулася з жорстокою реальністю – бізнес-булінгом. Зі слів хейтерів складалося враження, що я відкрила не автентичний заклад паназіатської кухні, а фургончик із фаст-фудом. Я отримувала по десятку претензій на одне вдячне «було смачно».
Те, у що я вірила, чим жила останній рік, хтось насмілився критикувати! На додаток так склалися обставини, що всі ці недобрі відгуки посипалися на мене, коли я перебувала за океаном, в Америці.
Тетяна Пренткович
Перемагає не той, хто не падає, а той, хто підводиться знову і знову. Це досвід!
Пам'ятаю як зараз: Тайм-сквер, я зарюмсана, розбита й безпорадна, а назустріч мені йдуть усміхнені американці. І саме тоді я вирішила: досить, або я й далі засмучуватимуся через чужу некомпетентну думку, або на кожен недобрий випад на свою адресу відповідатиму усмішкою! Перемагає не той, хто не падає, а той, хто підводиться знову і знову. Це досвід! І тільки від мене залежить, чи зустріну я його з усмішкою, чи зі сльозами на очах. Наразі в мене все добре: ім'я ресторану стало брендом, мене оточує команда професіоналів. І кожну новину я зустрічаю з усмішкою.

Бренд Colgate своєю кампанією Equity вирішив підтримати тих, хто посміхався навіть у момент відчаю.️ Дуже приємно надихатися історіями інших людей, які не здаються і знаходять сили на усмішку. Розкажи свою історію, тегай друга, хай таких історій побільшає #продовжуйусміхатися.

ЧИТАТИ БЛОГ
бізнес-вумен
У кожного в житті трапляються переломні моменти. Декретна відпустка стала для мене непростим випробуванням. Усього за декілька років я стала мамою трьох дітей. У гонитві за тим, щоб бути ідеальною та хорошою для всіх, не помітила, як загубила власне «Я». Так, з'явилося багато нових ролей: мама, дружина, друг, господиня, але моє «Я» зникло.
У кожного з нас є поворотні моменти, зазвичай це період кардинальних змін у житті, коли повернути все назад не можеш і не хочеш, а як жити далі – не знаєш… Якось, гортаючи сімейний фотоальбом, хтось із друзів запитав мене: «А де ти на фото? Чому тебе ніде немає?» – «Я?! За кадром, фотографую», – знітилася я. Ця фраза змусила мене замислитись. Я почала помічати, що навіть видаляю свої фото з телефону, бо не подобаюсь собі.
Це був кінець і одночасно початок нового життя. Часу на жалість до себе вже не було, бо саме тоді моїй мамі поставили важкий діагноз. І все, що мені залишалось робити, так це розповідати їй годинами про своє майбутнє щасливе життя. Тоді я пообіцяла мамі, що вона одужає, що я обов'язково народжу ще хлопчика (бо у сестри має бути сестра, а у брата – брат), що повернуся до роботи після чотирьох років перерви. А нам обом пообіцяла більше ніколи не забувати про себе.
Валентина Хамайко
телеведуча
Для себе вирішила: як би важко мені не було, усміхатимусь.
Я пішла на свої перші після довгої перерви проби. Для себе вирішила: як би важко мені не було, усміхатимусь. І я усміхалась на пробах.
До мами повернулась із новиною, що знову працюватиму на телебаченні як ведуча програми «Сніданок Вихідний». Перший ефір вона вже не побачила, але я усміхалась, бо знала: мама б за мене пораділа! На жаль, більшість жінок гублять себе як особистість у щоденних клопотах. Забувають про свої мрії та амбіції, обростають невпевненістю, ховаються у натовпі… Та світ давно змінився, сім'я і діти мають стати нашими новими гранями і допомагати сяяти! Як би важко вам не було – усміхайтесь і завжди знаходьте час на себе. Відтоді моє життя кардинально змінилося: я народила хлопчика, та цього разу не брала декретної відпустки. Й більше не намагаюсь бути ідеальною і хорошою для всіх.

Мене вразили історії різних людей, що брали участь у кампанії Equity від Colgate. Сьогодні я розповіла свою. Озирніться довкола, допоможіть своїй подрузі, сестрі чи мамі! Вчіться любити і поважати себе! Кожна людина народжена бути щасливою! Усміхайтесь, бо саме з усмішкою будь-які труднощі долаються легше!
ЧИТАТИ БЛОГ
Тисни на кнопку, аби дізнатися більше історій.
#
Розмісти пост із розповіддю чи фото з усмішкою, додай хештег #продовжуйусміхатися, познач акаунт @colgate
та доєднуйся до нашого оптимістичного проєкту.